Supermarine Spiteful
| Supermarine Spiteful | |
|---|---|
 | |
| Spiteful | |
| Призначення: | винищувач, перехоплювач, розвідник |
| Перший політ: | 30 червня 1944 |
| На озброєнні у: | Royal Air Force Велика Британія |
| Розробник: | Supermarined |
| Виробник: | Supermarine |
| Всього збудовано: | 19 (2 прототипи та 17 серійних) |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 764 км/год |
| Дальність польоту: | 910 км |
| Дальність польоту з ППБ: | 2116 км |
| Практична стеля: | 13105 м |
| Довжина: | 9,86 м |
| Висота: | 4,09 м |
| Розмах крила: | 10,82 м |
| Площа крила: | 19,51 м² |
 Supermarine Spiteful у Вікісховищі | |
Супермарін Спайтфул (англ. Supermarine Spiteful) — британський винищувач, розроблений Supermarine під час Другої світової війни на вимогу міністерства оборони Великої Британії для заміни Spitfire.
Supermarine Spiteful відомий своїми високими швидкісними характеристиками. Це однин з найшвидших і найвисотніших поршневих літаків.
Історія створення
Хоча основний британський винищувач «Спітфаєр» протягом війни отримував все потужніші двигуни і озброєння, і виробникам і військовим було зрозуміло що рано чи пізно доведеться створити новий винищувач. Тому коли міністерство Авіації видало специфікацію F.1/43 компанія Супермарін запропонувала свій варіант дизайну «Тип 271», який пізніше отримає назву «Спайтфул» (англ. Spiteful).
Концептуально «Спайтфул» не відрізнявся від «Спітфаєра», це все ще був низькоплан з V-подібним двигуном рідинного охолодження, і навіть мав «позичену» хвостову частину. Проте решта дизайну була нова, на відміну від еліптичного крила було створено тонке трапецієподібне ламінарне крило з підкриловими радіаторами. Шасі складалось всередину до фюзеляжу. Як і в випадку з «Спітфаєрами» «Спайтфул» оснащувався різними версіями двигуна Rolls-Royce Griffon з різними пропелерами. Розглядалось три основні варіанти: F.14 з двигуном Griffon 65 і п'ятилопастевим пропелером Rotol, F.15 з двигуном Griffon 89/90 і двома співвісними трилопатевими пропелерами Rotol, F.16 з двигуном Griffon 101 з триступеневим нагнітачем і п'ятилопастевим пропелером Rotol. Останній варіант одного разу розвинув швидкість 795 км/год.
Було створено три прототипи «Спайтфула», перший з яких піднявся в повітря в червні 1944 року з пілотом випробувачем Джефрі Квіллом. Перший контракт було відмінено через бюрократичні проблеми, але після перегляду контрактів на «Спітфаєри» серійне виробництво «Спайтфула» все ж було почате. Перший серійний літак був готовий в березні 1945 року, але на службу до Королівських ВПС вони дістались аж в листопаді 1946 року. Всього було виготовлено тільки 17 серійних літаків, оскільки всі контракти було скасовано на користь реактивних винищувачів. Три «Спайтфули» залишились в повітряних силах для випробувань, ще три повернули виробнику, а решту було відправлено на консервацію.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики
- Екіпаж: 1 особа
- Довжина: 9,86 м
- Висота: 4,09 м
- Розмах крил: 10,82 м
- Площа крил: 19,51 м²
- Маса порожнього: 3334 кг
- Максимальна злітна маса: 4627 кг
- Двигун: Rolls-Royce Griffon 65
- Потужність: 2375 к. с. (1771 кВт.)
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 764 км/год (на висоті 8685 м.)
- Практична стеля: 13105 м.
- Дальність польоту: 910 км
- Дальність польоту з підвісними баками: 2116 км
Озброєння
- Стрілецьке:
- 4 × 20-мм гармати в крилах
- Бомбове:
- 2 × 454 кг. бомби
- некеровані ракети
Див. також
- Список літаків винищувачів
- Seversky P-35
- Reggiane Re.2000
- Hawker Tempest
- Messerschmitt Bf 109
- Nakajima Ki-27
- Dewoitine D.520
Примітки
- Виноски
- Джерела
- ↑ а б Monday, 1984, с. 212.
Література
- Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft since 1914. London: Putnam, Second edition, 1987. ISBN 0-85177-800-3.
- Humphreys, Robert. The Supermarine Spitfire, Part 2: Griffon-Powered (Modellers Datafile 5). Bedford, UK: SAM Publications, 2001. ISBN 0-9533465-4-4.
- Mason, Francis K. The British Fighter since 1912. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1992. ISBN 1-55750-082-7.
- Morgan, Eric B. and Edward Shacklady. Spitfire: The History (5th rev. edn.). London: Key Publishing, 2000. ISBN 0-946219-48-6.
- Price, Alfred. The Spitfire Story. London: Silverdale Books, 1995. ISBN 1-85605-702-X.
- Quill, Jeffrey. Spitfire: A Test Pilot's Story. London: Arrow Books, 1985. ISBN 0-09-937020-4.
- Robertson, Bruce. Spitfire: The Story of a Famous Fighter. Hemel Hempstead, Hertfordshire, UK: Model & Allied Publications Ltd., 1960. Third revised edition 1973. ISBN 0-900435-11-9.
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Supermarine Spiteful |
- Spiteful & E.10/44 [Архівовано 27 квітня 2006 у Wayback Machine.]
- Supermarine Spiteful profile, technical details and photos [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Spiteful profile and photo [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||
|
