Jacobaea erucifolia
| Jacobaea erucifolia | |
|---|---|
 | |
| суцвіття | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Jacobaea |
| Вид: | J. erucifolia |
| Біноміальна назва | |
| Jacobaea erucifolia | |
| Синоніми | |
| Senecio erucifolius L. | |
Jacobaea erucifolia (жовтозілля павутинясте або жовтозілля еруколисте як Senecio erucifolius[1][2] — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі й на південний схід до північного Ірану й на схід до центральної Азії та Сибіру.
Опис
Багаторічна рослина, трава 50–150 см заввишки. Листки з лінійно-ланцетними лопатями, до 6 мм завширшки, надрізаними на нечисленні часточки. Кошики 2–2.5 см шириною. Внутрішні листочки обгортки ланцетоподібні, 4.2–4.5 мм завдовжки, зовнішні листочки обгортки в кількості 5–6, шилоподібні, в 2–3 рази коротші від внутрішніх. Язичкових квіток 10–15. Сім'янки циліндричні, клиноподібні[2].
Поширення
Поширений у Європі й на південний схід до північного Ірану й на схід до центральної Азії та Сибіру[3][4].
В Україні вид зростає на засолених луках, по берегах річок, на степових схилах — в Закарпатті (Великоберезнянський р-н, с. Малий Березний, м. Рахів, гора Плішка, Ужгород), Лісостепу та Лівобережному Злаково-Луговому Степу, нерідко заходить в Полісся та Крим[2].
Використання
Рослина використовується в пластирах, мазях і припарках. Цей вид споріднений зі звичайним, Senecio vulgaris, і, як кажуть, має подібні властивості. Потрібно використовувати з обережністю, через токсичність. Усі частини рослини отруйні для багатьох ссавців, у тому числі й людини. Токсин впливає на печінку і має кумулятивний вплив. Деяким ссавцям, наприклад кроликам, рослина не завдає шкоди, і вони часто шукають її. Різні птахи також їдять листя і насіння[5].
Галерея
-
рослина -
нижня частина стебла -
листок -
квіткова голова -
сім'янка з папусом -
ілюстрація
Джерела
- ↑ Senecio erucifolius // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 344. (рос.)(укр.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 04.05.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 04.05.2019. (англ.)
- ↑ Jacobaea erucifolia. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 19.04.2022. (англ.)
 | Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
