GRS 1915+105

GRS 1915+105 або V1487 Орла
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Орел
Пряме піднесення 19г 15х 11.6с[1]
Схилення +10° 56′ 44″[1]
Видима зоряна величина (V)
Характеристики
Спектральний клас KIII
Показник кольору (B−V)
Показник кольору (U−B)


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: мас/р
Схил.: мас/р
Паралакс (π) ± мас
Відстань 40 000 св. р.
(11 000 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)
Інші позначення
V* V1487 Aquilae, Granat 1915+105, NOVA Aquilae 1992, Granat 1915+10, INTEGRAL1 112.
Посилання
SIMBADдані для grs1915%2B105

GRS 1915+105 або V1487 Орла — це рентгенівська подвійна система, яка складається зі звичайної зорі та чорної діри. Відкрита 15 серпня 1992 року спостерігачем всього неба WATCH на борту обсерваторії Granat[2]. Назва GRS 1915+105 розшифровується так: «GRS» = «джерело GRANAT», «1915» — це пряме піднесення (19 годин та 15 хвилин), а «105» — це схилення в одиницях у 0,1 градуса (тобто її схилення становить 10,5 градусів). На майже-інфрачервоних хвилях система була підтверджена спектроскопічними вимірами[3]. Подвійна система розташована на відстані 11 000 парсеків[4] у сузір'ї Орла.

GRS 1915+105 є наймасивнішою з відомих чорних дір зоряної маси у Чумацькому Шляху[5], з масою 10—18 мас Сонця[6]. Вона також є мікроквазаром, а чорна діра можливо обертається зі швидкістю 1 150 обертів на секунду[7].

Галактичне надсвітове джерело

Послідовність спостережень за допомогою MERLIN рентгенівської подвійної GRS 1915+105 протягом декількох днів підряд

1994 року GRS 1915+105 стала першим відомим галактичним джерелом, яке викидає речовину з видимою надсвітловою швидкістю[8].

Спостереження з високою роздільною здатністю такими радіо телескопами як VLA, MERLIN та РНДБ спостерігали на радіочастотах синхротронне випромінювання від біполярного витоку заряджених часток. Ці дослідження показали, що видимий надсвітловий рух спричинено релятивістським ефектом, відомим як «релятивістська аберація», коли швидкість викинутої речовини насправді становить близько 90 % швидкості світла[4].

Регулювання зростання

Повторювані спостереження рентгенівською обсерваторією Чандра протягом десяти років виявили можливий механізм саморегуляції швидкості зростання GRS 1915+105. Джети речовини, які випромінюються, деколи придушуються гарячим вітром з акреційного диску. Вітер позбавляє джети речовини, потрібної для їх підтримки, і вони зникають, а коли вітер стихає, джети поновлюються[9].

Примітки

  1. ↑ а б Simbad. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  2. ↑ Castro-Tirado, A. J., Brandt, S. and Lund, N. 1992, IAUC 5590, GRS 1915[недоступне посилання з лютого 2019]
  3. ↑ Castro-Tirado, A. J. et al. 1996, ApJ 461, L99 Infrared Spectroscopy of the Superluminal Galactic Source GRS 1915+105 during the 1994 September Outburst
  4. ↑ а б Fender R. P., Garrington S. T., McKay D. J., Muxlow T. W. B., Pooley G. G., Spencer R. E., Stirling A. M., Waltman E. B., 1999, MNRAS, 304, 865 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  5. ↑ A Very Massive Stellar Black Hole in the Milky Way Galaxy [Архівовано 28 серпня 2007 у Wayback Machine.] November 28, 2001 (ESO)
  6. ↑ GRS 1915+105
  7. ↑ Black hole spins at the limit. Архів оригіналу за 7 травня 2012. Процитовано 7 травня 2016. {{cite web}}: Текст «COSMOS magazine» проігноровано (довідка)
  8. ↑ Mirabel I. F., Rodríguez L. F., 1994, Nat, 371, 46. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  9. ↑ An Erratic Black Hole Regulates Itself (Пресреліз). NASA. 25 березня 2009. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 16 квітня 2009.

Посилання

  • A Very Massive Stellar Black Hole in the Milky Way Galaxy November 28, 2001 (ESO)
  • Image V1487 Aquilae
  • O maior buraco negro estelar da Via Láctea (Найбільша чорна діра зоряної маси у Чумацькому Шляху) [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.] — португальською.
  • GRS 1915+105
  • MICRO-QUASAR WITHIN OUR GALAXY
  • Image The IBIS/ISGRI 20-40 keV (тис.електронвольт) зображення, яке показує розташування GRS 1915+105 та три інші яскраві джерела, у тому числі нову перехідну IGR J19140+098, відкриту під час цього спостереження.[недоступне посилання з лютого 2019] Зображення, північ вгорі, а схід справа.[недоступне посилання з лютого 2019]
  • SPI 100—200 keV (тис.електронвольт) зображення GRS 1915+105.[недоступне посилання з лютого 2019] GRS 1915+105 ясно видиме в центрі зображення (позначення). Три інші джерела, видимі на мал. 2, значно тьмяніші у цьому діапазоні енергій і не видимі.[недоступне посилання з лютого 2019]
  • The micro quasar GRS 1915+105

Координати: Карта зоряного неба 19г 15м 11.6с, +10° 56′ 44″

Див. також