Francamente me ne infischio

Francamente me ne infischio (укр. «Сказати по правді — мені начхати») — італійська музично-соціальна телепередача в чотирьох епізодах, створена співаком та кіноактором Адріано Челентано, транслювалася восени 1999 року на каналі Rai 1.

У 1997 році телекомпанія RAI запропонувала співаку Адріано Челентано випустити мега-шоу «Il Conduttore» («Провідник»), у зв'язку з цим був укладений контракт. Проте, незабаром, цей телепроєкт був зупинений. Челентано виступив проти RAI й оголосив, що компанія не виконує свої контрактні зобов'язання і не пропускає його програму, справа закінчилася судом, який змусив телекомпанію готувати новий телепроєкт співака.^[1] Восени 1999 року, нарешті, вийшов власний телепроєкт Челентано «Francamente me ne infischio», який, до того ж, ще й став презентацією його нового на той час альбому — «Io non so parlar d'amore».

Телешоу транслювалося щотижня з 7 жовтня по 28 жовтня 1999 року на телеканалі Rai 1. У передачі було об'єднано музику з соціально-політичними питаннями. Адріано Челентано став не лише автором передачі, але й його ведучим, а його співведучою стала акторка Франческа Нері.

Гостями телешоу стали: Лучано Ліґабуе, Ману Чао, Компай Сегундо, Jamiroquai, Горан Брегович, П'єро Пелу, Том Джонс, Джо Кокер, Девід Бові, Б'яджо Антоначчі, Тео Теоколі, співачка Nada, Макс Пеццалі, Емир Кустуриця й інші. Також учасниками шоу став племінник Челентано — Джино Сантерколе, який привів на нього свого друга Піо Треббі.

На телешоу Челентано виконав 16 пісень, серед них — 5 з нового альбому. Окрім своїх пісень, співак виконав ще й пісню Джорджо Ґабера «Il conformista» («Конформіст»). Крім виконання пісень, однією з частин програми було використання різних документальних відеозйомок підготовлених Челентано, які зачіпали серйозні і «незручні» теми, наприклад: досліди на тваринах, педофілію, приведення у виконання смертного вироку в Гватемалі й багато іншого. Широкий план страти, з контрольним пострілом у потилицю та інші кадри шокували публіку. Таким чином Челентано пропагував близькі йому ідеї та хотів привернути увагу громадськості до цих проблем: від боротьби за скасування смертної кари — до допомоги африканським голодуючи. Мети співак досягнув — телешоу спровокувало запеклу полеміку серед італійської громадськості. Ще однією причиною цього було: співак, відчуваючи себе не зовсім «затишно» на тлі лише схвальних відгуків, щодо його нового альбому, транслюючи скандальні кадри, хотів ще й викликати хоч-якусь критику на свою адресу.^[2]

Гонорар Челентано склав один мільйон доларів, тоді як передача коштувала 5 мільйонів. Для зйомок був обраний цех колишнього авіазаводу в Мілані, який переобладнали під так зване «Челентано-сіті» — концертний зал з глядачами, музикантами й оркестром під керівництвом Фіо Дзанотті.^[3] Телешоу мало успіх, кожні епізоди збирали 35—51 % аудиторії, що відповідало 6.9—10.5 мільйонам глядачів.^[4] 2000 року на фестивалі «Золота троянда» передачу нагороджено призом «Срібна троянда».^[5]

Протягом кількох тижнів трансляції «Francamente me ne infischio» гумористичне теле-шоу «Striscia la Notizia» звинувачувало програму у прихованій рекламі, висуваючи гіпотезу щодо того, що за питною водою ведучого-Челентано прихована реклама мінеральної води.

У січні 2000 року в ефір Rai 1 вийшов скорочений варіант телепередачі, який складався з двох епізодів, до якого увійшли кадри неопублікованого та закулісного контенту під назвою «Francamente... è un'altra cosa» («Чесно кажучи ... це інша справа»).

Перелік пісень, виконаних Адріано Челентано

Вишло чотири епізоди, по 2 серії кожний.

• Передача «Francamente me ne infischio» на сайті musicaitaliana.ru [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Передача «Francamente me ne infischio» на сайті телеканалу Rai Uno archivio.raiuno.rai.it^{[недоступне посилання з лютого 2019]} (італ.)
• Офіційний сайт Адріано Челентано clancelentano.it [Архівовано 25 червня 2012 у WebCite] (італ.)

• п
• о
• р

Адріано Челентано (Фільмографія)

Режисерські
роботи

Суперпограбування в Мілані (1964) • Юппі-Ду (1975) • Безумство Джеппо (1978) • Джоан Луй (1985)

Акторські
роботи

Не сваріть рок (1958) • Хлопці і музичний автомат (1959) • Давай, Джонні, давай! (1959) • Крикуни перед судом (1960) • Музичний автомат кричить про любов (1960) • Сан-Ремо, великий виклик (1960) • Солодке життя (1960) • Я цілую… ти цілуєш (1961) • Затанцюймо твіст (1961) • Вчорашні пісні, сьогоднішні пісні, завтрашні пісні (1962) • Чернець з Монци (1962) • Сім смертних гріхів (1962) • Якийсь дивний тип (1963) • Суперпограбування в Мілані (1964) • Дурний світ (1964) • Європа співає (1966) • Найкрасивіша пара у світі (1968) • Серафіно (1969) • Історія кохання і кинджала (1971) • Біле, червоне і… (1972) • Емігрант (1973) • Ругантіно (1973) • П'ять днів (1973) • Юппі-Ду (1974) • Під яким ти знаком? (1975) • Шляхетний венецієць (1976) • Блеф (1976) • Узяти, наприклад, нас (1977) • Інша половина неба (1977) • Безумство Джеппо (1978) • Дядько Адольф на прізвисько Фюрер (1978) • Оксамитові ручки (1979) • Субота, неділя та п'ятниця (1979) • Господарка готелю (1980) • Ось рука (1980) • Приборкання норовистого (1980) • Шалено закоханий (1981) • Ас (1981) • Бінго-Бонго (1982) • Гранд-готель «Ексельсіор» (1982) • Особливі прикмети: Чарівний красень (1983) • Сінг-сінг (1983) • Він гірший за мене (1984) • Джоан Луй (1985) • Буркотун (1986) • Джекпот (1992)

Авторські
телепередачі

Adriano Clan (1964-1965) • C'e Celentano (1972) • Un po' artista un po' no (1981) • Fantastico 8 (1987-1988) • Notte Rock (1991) • Svalutation (1992) • Francamente me ne infischio (1999) • 125 milioni di caz..te (2001) • Рок-політик (2005) • La situazione di mia sorella non e buona (2007) • Adrian Live — Questa è la storia... (2019)

Авторські
мультсеріали

Адріан (2019)