El Grande

*El Grande*
Дизайнер	Вольфґанґ Крамер Ріхард Ульріх
Видавець	Hans im Glück 999 Games Användbart Litet Företag Descartes Editeur Devir Feelindigo Filosofia Éditions Gabinete Lúdico Gém Klub Kft. Giochi Uniti Lautapelit.fi Lucky Duck Games Mindok Möbius Games Rio Grande Games
Кількість гравців	2–5
Вік гравців	12+
Час готування до гри	5 хвилин
Час гри	90 хвилин
Вплив випадковості	Низький
Необхідні здібності	Стратегія
Нагороди	Spiel des Jahres 1996: Переможець Deutscher Spiele Preis 1996: Переможець

El Grande — це єврогра для 2–5 гравців, розроблена Вольфґанґом Крамером і Ріхардом Ульріхом, яка була вперше випущена в 1995 році німецьким видавництвом Hans im Glück, англійською мовою — Rio Grande Games, а українською — Feelindigo. Ігрове поле зображує Іспанію епохи ренесансу, де знать (Гранди) борються за контроль над дев'ятьма регіонами. El Grande отримала високі оцінки за механіку контролю територій і в 1996 році здобула премії Spiel des Jahres і Deutscher Spiele Preis. Після випуску гри було опубліковано кілька доповнень і альтернативних версій.

Ігровий процес

Гра складається з дев'яти раундів. У грі немає кубиків, і гравці мають багато можливостей впливати на порядок ходу. Основне джерело випадковості в грі — це карти дій, які викладаються кожен хід, але ефект цієї випадковості є мінімальним, оскільки ці карти потенційно можуть бути використані будь-яким гравцем.

Кожен гравець починає з набором карт, пронумерованих від 1 до 13. Ці карти використовуються для визначення порядку ходів: гравець, який зіграє найвищу карту, вибирає карту дії першим і так далі. Однак кожну карту можна використовувати лише один раз за гру. Під час кожного ходу гравці отримують кабальєро і виконують карту дії, яка включає дві дії: спеціальну дію та розміщення кабальєро. Під час трьох з дев'яти раундів відбувається підрахунок очок,^[1] який включає вибір таємних регіонів, підрахунок очок за Кастільо (вежа, куди розміщуються кабальєро), переміщення кабальєро з Кастільо в таємні регіони та підрахунок очок за інші регіони.^[2] Основний виклик гри полягає в тому, щоб стежити за багатьма факторами, що впливають на баланс сил у регіонах та на трек очок.

Оцінка

Після виходу механіка контролю територій гри отримала схвальні відгуки. Джеффрі Енгельштейн, у своїй книзі Building Blocks of Tabletop Game Design, описав її як «витончений приклад європейської дизайнерської думки, застосованої до ігор у стилі американських конфліктів».^[3]^[1] Крістіан Т. Петерсен зазначив: «El Grande показала мені, наскільки глибокий може бути дизайн, коли прості механізми гармонійно поєднуються — принцип, який лежить в основі німецької школи дизайну».^[4] Мікко Саарі з Lautapeliopas також високо оцінив повторюваність гри і її компоненти, але критикував масштабованість під час гри менш ніж чотирма гравцями.^[5] Dicebreaker також описав гру як «класичну гру, перевірену часом та нагороджену численними преміями».^[6] Схожі думки висловлювали оглядачі польських порталів Polter і GamesFanatic.^[7]^[8]

Гра отримала нагороду Spiel des Jahres у 1996 році.^[9] Журі відзначило стратегію, «чітко структуровану» механіку, дизайн ігрового поля художниці Доріс Маттеус та «добре пояснені» правила, попри складність гри. Журі зазначило, що, хоча в грі є елемент випадковості, основну роль відіграє контроль гравця.^[9]^[10] Стюарт Вудс у своїй праці Eurogames: The Design, Culture and Play of Modern European Board Games описав її як «відносно складну» у порівнянні з іншими лауреатами.^[3] El Grande також отримала нагороду Deutscher Spiele Preis у 1996 році.^[11]

Доповнення

Після випуску El Grande, було випущено кілька доповнень, зокрема Konig & Intrigant у 1997 році, яке замінило кілька карт дій і сил.^[10] Також того ж року було видано Grand Inquisitor & Colonies, яке додало нові регіони, а пізніше вийшло доповнення Grandissimo, що додало нові карти дій.^[10] У 1998 році вийшла гра El Caballero, заснована на El Grande, яку журі Spiel des Jahres описало як «незалежну, привабливу гру на розміщення».^[10]

Примітки

↑ ^а ^б Енгельштейн, Джеффрі; Шалев, Ісак (2 березня 2022). Building Blocks of Tabletop Game Design: An Encyclopedia of Mechanisms (англ.). CRC Press. ISBN 978-1-000-53924-0.
↑ Правила El Grande (PDF). Z-Man Games. Процитовано 11 листопада 2022.
↑ ^а ^б Вудс, Стюарт (16 серпня 2012). Eurogames: The Design, Culture and Play of Modern European Board Games (англ.). McFarland. ISBN 978-0-7864-6797-6.
↑ Петерсен, Крістіан Т. (2007). El Grande. У Лаудер, Джеймс (ред.). Hobby Games: The 100 Best. Green Ronin Publishing. с. 94—98. ISBN 978-1-932442-96-0.
↑ El Grande - огляд настільної гри ＞ Lautapeliopas. Lautapeliopas (фін.). 16 березня 2009. Процитовано 4 листопада 2022.
↑ 12 найкращих настільних ігор 90-х років. Dicebreaker (англ.). 22 квітня 2021. Процитовано 8 листопада 2022.
↑ Шимон, Шведа (14 березня 2008). El Grande. Дідуган серед настільних ігор (огляд) - Гри - POLTERGEIST. polter.pl (pl-PL) . Процитовано 3 січня 2023.
↑ Ян (3 липня 2006). El Grande. GamesFanatic.pl (pl-PL) . Процитовано 3 січня 2023.
↑ ^а ^б El Grande. Spiel des Jahres. Процитовано 4 листопада 2022.
↑ ^а ^б ^в ^г Spiel des Jahres 1996: EL GRANDE. Spiel des Jahres (de-DE) . Процитовано 2 серпня 2022.
↑ Переможці – SPIEL Messe. Spiel. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 2 серпня 2022.