Бухарестський мирний договір (1812)

Бухарестський мирний договір
Тип	мирна угода
Підписано	28 травня 1812[1][2]
Місце	Бухарест
Підписанти	Кутузов Михайло Ілларіонович і Лаз Ахмед Паша
Сторони	Османська імперія і Російська імперія

Бухарестський мирний договір — договір між Російською та Османською імперіями, підписаний 28 травня 1812 року в Бухаресті, який завершив російсько-турецьку війну 1806—1812.

Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Російської імперії Дунайські князівства.

3 квітня (22 березня) 1812 року імператор Олександр I зажадав від головнокомандувача російської «Молдавської армії» генерала від інфантерії графа Михайла Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут до впадіння її в Дунай. Дипломатичну підтримку забезпечував посол Російської імперії у Османській імперії Андрій Італинський.

23 (11) травня Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було парафовано попередні (прелімінарні) умови, а 28 (16) травня 1812 року — підписано текст російсько-османського мирного договору.

Договір складався з 16 пунктів.

• Стаття 1-а проголошувала стан миру «між обома високими імперіями».
• Стаття 2-а обіцяла амністію учасникам бойових дій.
• Стаття 3-я визнавала чинність попередніх російсько-турецьких трактатів і конвенцій.
• Стаття 4-а підтверджувала 1-у статтю прелімінаріїв (тимчасові рішення): «Осяйна Порта Оттоманська відступає і віддає російському імператорському двору землі, розташовані на лівому березі Пруту з фортецями, містечками, поселеннями й житловими спорудами; середина ж річки Прут буде кордоном між обома високими імперіями». Кілійське гирло дельти Дунаю проголосили спільним, торговельні кораблі Російської імперії могли плавати по всій течії Дунаю, військові — лише до впадіння в нього річки Прут. Цим давня українська земля Хотинщина й українці, що проживали на всій території дністровсько-прутського межиріччя, прилучилися до основного масиву етнічних українських земель, а кордони Османської імперії віддалилися від території України.
• Стаття 5-а засвідчила повернення Османській імперії Молдовського князівства та Валахії, підтверджуючи їх «привілеї».
• Стаття 6-а зберігала кордони, що існували перед війною на Кавказі.
• Стаття 7-а містила взаємні гарантії іновірцям.
• Стаття 8-а надавала сербам автономію й право самостійно збирати податки для султана.
• Наступні 8 статей регулювали інші питання російсько-турецьких взаємин.

24 (12) червня 1812 року, перебуваючи у Вільно, Олександр I ратифікував Бухарестський мирний договір. За укладення цього договору граф Михайло Кутузов отримав титул «найяснішого князя».

1. встановила новий кордон на річці Прут (замість Дністра);
2. отримала фортеці Ізмаїл, Кілію, Аккерман, Хотин;
3. отримала право торгового судноплавства по всьому Дунаю до річки Прут;
4. повернула Османській імперії Анапу, Поті, Ахалкалак, Молдовське князівство, Волощину;
5. залишила у своєму складі Західну Грузію (крім Поті);
6. отримала Бессарабію і деякі території Закавказзя;
7. вперше одержала морські бази на Кавказькому узбережжі Чорного моря.

1. зобов'язувалась надати автономію Сербії.

• Р. Г. Симоненко. Бухарестський мирний договір 1812 р. [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 417. — ISBN 966-00-0734-5.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Миллер А. Ф. Мустафа паша Байрактар. — М., 1947;
• Внешняя политика России XIX и начала XX века, т. 6. — М., 1962;
• Бессарабия на перекрестке европейской дипломатии: Документы и материалы. — М., 1996.

• Бухарестський мирний договір 1812 року // Сайт с. Гвіздівці [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.]

• п
• о
• р

Угоди Османської імперії

XV століття

Галліполі (1403) • Венеційська угода (1419) • Сегед (1444) • Константинополь (1479)

XVI століття

Константинополь (1533) • Угода з Францією (1536) • Едірне (1547) • Амасья (1555) • Едірне (1568) • Стамбул (1590)

XVII століття

Житваторок (1606) • Насух паша (1612) • Буша (1617) • Серав (1618) • Хотин (1621) • Зухаб (1639) • Вашвар (1664) • Бучач (1672) • Журавно (1676) • Бахчисарай (1681) • Карловиць (1699) • Константинополь (1700)

XVIII століття

Прут (1711) • Константинополь (1712) • Адріанополь (1713) • Пожаревац (1718) • Константинополь (1720) • Константинополь (1724) • Ахмет-Паша (1732) • Константинополь (1736) • Белград (1739) • Ніш (1739) • Керден (1746) • Кючук-Кайнарджі (1774) • Айналикавак (1779) • Свіштов (1791) • Ясси (1791) • Тріполі (1796) • Туніс (1797)

XIX століття

Париж (1802) • Дарданелли (1809) • Бухарест (1812) • Ерзурум (1823) • Аккерман (1826) • Адріанополь (1829) • Константинополь (1832) • Юнкяр-Іскелесі (1833) • Кютахья (1833) • Балта-Ліман (1849) • Лондон (1840) • Лондон (1841) • Париж (1856) • Шкодер‎ (1862) • Сан-Стефано (1878) • Берлін (1878) • Кіпр (1878 ) • Топхане (1886) • Константинополь (1897)

XX століття

Уші (1912) • Лондон (1913) • Константинополь (1913) • Афіни (1913) • Англо-османська Конвенція (1913) • Константинополь (1914) • Брест (1917) • Трапезунд (1918) • Ерзінджан (1917) • Батумі (1918) • Мудрос (1918) • Севр (1920)

1. ↑ Бухарестский мир // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1911. — Т. 5. — С. 174–175.
   d:Track:Q656d:Track:Q4448234d:Track:Q4114391d:Track:Q25373216d:Track:Q26160601
2. ↑ Бухарестский мир // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. V. — С. 110.
   d:Track:Q19908137d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q4065721d:Track:Q23892900d:Track:Q1782723d:Track:Q4361720d:Track:Q24350958