Віктор Емануїл I

Віктор Емануїл I
італ. Vittorio Emanuele I
Псевдо	il Tenacissimo
Народився	24 липня 1759(1759-07-24)[1][3][2] Турин, Сардинське королівство, Італія
Помер	10 січня 1824(1824-01-10)[1][2] (64 роки) Монкальєрі, Провінція Турин, П'ємонт, Італія
Поховання	Базиліка Суперга
Країна	Італія
Діяльність	король
Титул	Герцог Аостський і king of Sardiniad
Посада	King of Sardinia and Duke of Savoyd
Конфесія	католицька церква
Рід	Савойська династія
Батько	Віктор Амадей III
Мати	Марія Антонія Іспанська
Брати, сестри	Марія Анна Кароліна Савойська, Марія-Жозефіна Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Кароліна Савойська, Карл Емануїл IV, Карл Фелікс, Giuseppe Benedetto, Count of Astid, Prince Maurizio, Duke of Montferratd, Амадеусd і Марія Єлизаветаd
У шлюбі з	Марія Тереза Австрійська
Діти	Марія Беатріче Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Анна Савойська, Марія Крістіна Савойська, Princess Maria Adelaide of Savoyd[1], Prince Carlo Emanuele of Savoyd[1] і unknown daughter di Savoiad[1]
Нагороди	Q121859792?
Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Емануїл I (італ. Vittorio Emanuele I di Savoia; 27 липня 1759, Турин — 10 листопада 1824, Монкальєрі, Італія) — король Сардинського королівства і герцог Савойський в 1802—1821 роках.

Третій син Віктора Амадея III і Марії Бурбонської. До вступу на престол носив титули герцога Аоста, маркіза ді Ріволі, маркіза ді Пьянецца.

Вступив на престол в 1802 році після зречення його брата Карла Емануїла IV. Після окупації французами П'ємонту в 1802 році, знаходився здебільшого на острові Сардинія. Там він провів перші дванадцять років свого правління, так як П'ємонт, Ніцца і Савоя були анексовані Францією.

Після падіння Наполеона Віктор Емануїл I повернувся в 1814 році в Турин. За Паризьким мирним договором 1815 року колишні володіння Савойського королівства були відновлені. На наступний день після повернення король оприлюднив едикт, яким скасовувалися всі французькі установи і закони, поверталися дворянські посади, посади в армії, феодальні права і сплата десятини.

Після французької присутності в П'ємонті посилився ліберальний рух.

Незабаром після початку солдатських революцій в Іспанії та Неаполі почалися революційні хвилювання в П'ємонті. Віктор Емануїл не бажав йти на конституційні поступки і, не знаючи, що робити, відрікся від престолу на користь молодшого брата Карла Фелікса і поїхав до Ніцци.